балкон

(італ. < лат. — балка)

1. Огороджений парапетом, балюстрадою або ґратами невеликий майданчик на фасаді або в інтер'єрі будинку, що виступає вище першого поверху, підтримується консолями, кронштейнами чи колонами та сполучається з приміщеннями (порівн. тераса2). Крім балкона, зв'язаного одними дверима з кімнатою, існують наступні:

стрічковий бакон — зімкнений, розташований вздовж кількох приміщень;

французький бакондокл. див. портфнетр.

2. Назва верхнього ярусу у залі видовищної споруди (театру, цирку тощо).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балкон — балко́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. балкон — [балкон] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. балкон — -а, ч. 1》 Прибудований до зовнішньої стіни будинку на певній висоті майданчик, огороджений поручнями (або низькими стійками) і сполучений дверима з внутрішнім приміщенням. 2》 У театрі – місця для глядачів у середніх і верхніх ярусах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балкон — БАЛКО́Н, а, ч. 1. Прибудований до зовнішньої стіни будинку виступ із перилами чи невисокими стінками, який сполучений дверима з внутрішнім приміщенням. Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море (М. Словник української мови у 20 томах
  5. балкон — (-а) ч.; мол.; жарт. 1. Великі жіночі груди. ПСУМС, 5. Словник жарґонної лексики української мови
  6. балкон — БАЛКО́Н, а, ч. 1. Прибудована до зовнішньої стіни будинку на псиній висоті площадка, огороджена поручнями (або низькими стінками) і сполучена дверима з внутрішнім приміщенням. Скляні двері виходять на великий балкон з видом на море (Коцюб. Словник української мови в 11 томах