тераса

(фр. < лат. — земляний насип)

1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі.

2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тераса — тера́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тераса — (ярус рельєфу) уступ, мн. пади, ок. пороги; (похила) спадина; (пасовисько в горах) полонина; (при хаті) веранда; п! ЯРУС. Словник синонімів Караванського
  3. тераса — [теираса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. тераса — Ступениця Словник чужослів Павло Штепа
  5. тераса — тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. Словник української мови у 20 томах
  7. тераса — -и, ж. 1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2》 перев. мн., геол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тераса — Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії. Універсальний словник-енциклопедія
  9. тераса — ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  10. тераса — Тера́са, -си; -ра́си, -ра́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо. Словник української мови в 11 томах