тераса

тера́са

-и, ж.

1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо.

2》 перев. мн., геол. Горизонтальні або трохи похилі уступи земної поверхні (на схилах гір, річкових долин і на узбережжях озер та морів), що розташовані один над одним і показують рівень води в минулому.

3》 у знач. присл. терасами. У вигляді уступів, розташованих один над одним.

4》 Літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тераса — тера́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тераса — (ярус рельєфу) уступ, мн. пади, ок. пороги; (похила) спадина; (пасовисько в горах) полонина; (при хаті) веранда; п! ЯРУС. Словник синонімів Караванського
  3. тераса — [теираса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. тераса — Ступениця Словник чужослів Павло Штепа
  5. тераса — тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. Словник української мови у 20 томах
  7. тераса — Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тераса — ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  9. тераса — Тера́са, -си; -ра́си, -ра́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо. Словник української мови в 11 томах
  11. тераса — (фр. < лат. — земляний насип) 1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі. 2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда). Архітектура і монументальне мистецтво