тераса

ТЕРА́СА, и, ж.

1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо.

Подекуди на половині високості гір виступали тераси, на котрих стояли рядами білі хати в садках (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. А вгорі, високо над землею пливли кудись у безкінечну далечінь блакитні тераси спокійного, безхмарного українського неба (Б. Антоненко-Давидович);

При вирощуванні дерев на терасах горизонтальні дороги прокладають по полотну тераси (з наук. літ.).

2. перев. мн., геол. Горизонтальні або трохи похилі уступи земної поверхні (на схилах гір, річкових долин і на узбережжях озер та морів), що розташовані один над одним і показують рівень води в минулому.

Дорога лісом тяглася довго, підіймаючися більше або менше стрімкими терасами все вище й вище (І. Франко);

Вечорами книжник з дружиною розпалювали на терасі в підгір'ї багаття (В. Дрозд);

Дністер у межах Причорноморської западини має широку долину з добре виявленими терасами (з наук. літ.).

3. у знач. присл. тера́сами. У вигляді уступів, розташованих один над одним.

На схилах розкинулося велике село. Воно терасами спадало вниз (С. Журахович);

Берег спадає до моря терасами. На одній з них притулилися до прямовисної кручі житлові приміщення і радіостанція з високою щоглою антени (Р. Іваничук);

Це велике місто [Тбілісі] розташоване в гористій місцевості, і його квартали терасами спускаються до річки Кури (з наук.-попул. літ.).

4. Літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.

Скляні двері на маленькій терасі одчинились (І. Нечуй-Левицький);

Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський);

На столиках на терасі кафе стояли свічки, і полум'я їх було немов вилите з гарячого золота (Ю. Смолич);

На якнайдальшій віллі спитались. Підійшли до терасм, а за терасою тихенька пісня (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тераса — тера́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тераса — (ярус рельєфу) уступ, мн. пади, ок. пороги; (похила) спадина; (пасовисько в горах) полонина; (при хаті) веранда; п! ЯРУС. Словник синонімів Караванського
  3. тераса — [теираса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. тераса — Ступениця Словник чужослів Павло Штепа
  5. тераса — тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тераса — -и, ж. 1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2》 перев. мн., геол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тераса — Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії. Універсальний словник-енциклопедія
  8. тераса — ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  9. тераса — Тера́са, -си; -ра́си, -ра́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо. Словник української мови в 11 томах
  11. тераса — (фр. < лат. — земляний насип) 1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі. 2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда). Архітектура і монументальне мистецтво