тераса
ТЕРА́СА, и, ж.
1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією грунту тощо.
Подекуди на половині високості гір виступали тераси, на котрих стояли рядами білі хати в садках (Н.-Лев., II, 1956, 382);
При вирощуванні дерев на терасах горизонтальні дороги прокладають по полотну тераси (Колг. Укр., 5, 1962, 35).
2. перев. мн., геол. Горизонтальні або трохи похилі уступи земної поверхні (на схилах гір, річкових долин і на узбережжях озер та морів), що розташовані один над одним і показують рівень води в минулому.
Дорога лісом тяглася довго, підіймаючися більше або менше стрімкими терасами все вище й вище (Фр., III, 1950, 84);
1931-1932 рр. були роками напруженої роботи вченого [Добриніна] по дослідженню природних ландшафтів Закавказзя й терас Чорноморського узбережжя Кавказу (Видатні вітч. географи.., 1954, 138);
Дністер у межах Причорноморської западини має широку долину з добре виявленими терасами (Геол. Укр., 1959, 312).
3. у знач. присл. тера́сами. У вигляді уступів, розташованих один над одним.
На схилах розкинулося велике село. Воно терасами спадало вниз (Жур., До них іде.., 1952, 149).
4. Літня (неопалювана) прибудова до будинку, відкрита або засклена; веранда.
Скляні двері на маленькій терасі одчинились (Н.-Лев., VI, 1966, 18);
Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (Коцюб., III, 1956, 406);
На столиках на терасі кафе стояли свічки, і полум’я їх було немов вилите з гарячого золота (Смолич, II, 1958, 114).
Значення в інших словниках
- тераса — тера́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тераса — (ярус рельєфу) уступ, мн. пади, ок. пороги; (похила) спадина; (пасовисько в горах) полонина; (при хаті) веранда; п! ЯРУС. Словник синонімів Караванського
- тераса — [теираса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
- тераса — Ступениця Словник чужослів Павло Штепа
- тераса — тера́са (франц. terrasse, від лат. terra – земля) 1. Горизонтальний або трохи похилий майданчик у формі уступу вздовж схилу річкової долини, морського берега, озера, гір. Словник іншомовних слів Мельничука
- тераса — ТЕРА́СА, и, ж. 1. Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. Словник української мови у 20 томах
- тераса — -и, ж. 1》 Природний або штучно створений горизонтальний чи трохи похилий уступ на схилі, який використовують під сільськогосподарські та лісові культури, для боротьби з ерозією ґрунту тощо. 2》 перев. мн., геол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тераса — Плоска, переважно розлога площина у річковій долині або на березі моря, відмежована уступом від ріки (моря); виникає внаслідок нагромадження осадів текучих вод, річкової або морської ерозії. Універсальний словник-енциклопедія
- тераса — ВЕРА́НДА (прибудована до будинку, крита дахом галерея), ТЕРА́СА. З будинку ліворуч на веранду виходить Любов (Леся Українка); Маю чудесну кімнату на сонце,.. з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
- тераса — Тера́са, -си; -ра́си, -ра́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тераса — (фр. < лат. — земляний насип) 1. Відкритий з усіх боків чи напіввідкритий горизонтальний або трохи нахилений майданчик на природному більш-менш крутому схилі. 2. Легка добудова до споруди у вигляді великого за розмірами балкона, стеля якого підтримується стовпами (порівн. веранда). Архітектура і монументальне мистецтво