1. Словник української мови в 11 томах

бандюга

БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Бандит.

Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (Козл., Сонце.., 1957, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандюга — бандю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. бандюга — -и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бандюга — БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (П. Козланюк); Виросте й стане волоцюгою, сутяжником, а то й бандюгою (Ю. Мушкетик); Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б'ється в кошмарах (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. бандюга — див. жорстокий; розбійник Словник синонімів Вусика