бандюга
БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл.
Бандит.
Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (П. Козланюк);
Виросте й стане волоцюгою, сутяжником, а то й бандюгою (Ю. Мушкетик);
Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б'ється в кошмарах (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бандюга — бандю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- бандюга — -и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бандюга — див. жорстокий; розбійник Словник синонімів Вусика
- бандюга — БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (Козл., Сонце.., 1957, 22). Словник української мови в 11 томах