1. Словник української мови в 11 томах

басувати

БАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Зводитися на диби; скакати, бігти галопом (про коней).

Кінь басує, — от-от річку. От… от… перескочить (Шевч., І, 1951, 249);

— Попустіть поводи, — кричить [Прокіп Іванович] на конюхів. — Дайте волю, нехай басує! (Стор., І, 1957, 183);

Жінка, три дочки, баба — все тужить-голосить. Виють пси. Навіть коні, чуючи лихе, хропуть і басують у стайні (Довж., Зач. Десна, 1957, 39);

// Баско, жваво їхати верхи; гарцювати.

Козаки на конях жваво басували (Граб., Вибр., 1949, 120).

2. перен. Бігати підскакуючи, стрибати.

Хлопець крутився на одному місці, басував, схиляв голову то на сторону, то униз, буцім справді ситий кінь борсується… (Мирний, І, 1954, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. басувати — басува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. басувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Зводитися на диби; скакати, бігти галопом (про коней). || Баско, жваво їхати верхи; гарцювати. 2》 перен. Бігати підскакуючи, стрибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. басувати — БАСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. 1. Зводитися на диби; скакати, бігти галопом (про коней). Кінь басує, – от-от річку. От... от... перескочить (Т. Шевченко); – Попустіть поводи, – кричить [Прокіп Іванович] на конюхів. – Дайте волю, нехай басує! (О. Словник української мови у 20 томах
  4. басувати — див. бігати; говорити; пустувати Словник синонімів Вусика
  5. басувати — ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П. Словник синонімів української мови
  6. басувати — Басува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. басувати — Басувати, -сую, -єш гл. 1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23. Словник української мови Грінченка