бахмат
БАХМА́Т, а, ч., діал. Бойовий верховий кінь.
В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (Панч, Гомон. Україна, 1954, 209);
Важко дихав його.. кінь-бахмат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бахмат — Бахма́т: — бойовий верховий кінь [1;35] — бойовий кінь [43] — військовий баский кінь [X] Словник з творів Івана Франка
- бахмат — бахма́т іменник чоловічого роду, істота кінь діал. Орфографічний словник української мови
- бахмат — -а, ч., діал. Бойовий верховий кінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бахмат — БАХМА́Т, а, ч., діал. Бойовий верховий кінь. В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (П. Панч); Важко дихав його .. кінь-бахмат (З. Тулуб); Збагнув [Мокій], що йому не наздогнати гнідого бахмата (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
- бахмат — див. кінь Словник синонімів Вусика
- бахмат — Бахмат, -та м. Верховой конь (боевой?) К. Бай. 20. Сідайте на свої бахмати довгогриві і їдьте назирцем за Магометом. К. МХ. 23. Словник української мови Грінченка