бачитися

БА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

1. з ким і без додатка. Зустрічатися, бувати разом де-небудь.

Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня (Коцюб., III, 1956, 358);

Павло Сергійович бачився тепер з Тасею тільки на службі (Дмит., Розлука, 1957, 313).

2. тільки в 3 ос., перев. кому. Бути видним, сприйматися зором.

Тільки вона йому і бачиться, тільки об ній і дума (Кв.-Осн., II, 1956, 28);

// безос.

Хоч стала вона [дівчина] оддалік, хоч стала в затінку, та мені добре бачилось, що не рада вона гостю (Вовчок, VI, 1956, 238);

// Ввижатися, поставати в уяві.

Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (Кучер, Чорноморці, 1956, 49);

З них же один мені бачиться всюди, До одного тільки серце лежить… (Пісні та романси.., II, 1956,198);

А потім у снах воскресав без упину Померлої образ, він бачився сину Крізь срібний на сонці розвіяний пил (Перв., II, 1958, 307);

// Здаватися.

В селі убогім (Мені так бачиться) нічого Не виросло і не згнило. Таке собі, як і було (Шевч., II, 1953, 205).

◊ Ба́читься, заст. ба́чся, ба́чилось, у знач. вставн. сл. — вживається для вираження непевності в чому-небудь; здається, мабуть.

По його думці, він, бачиться, закинув Марусі наздогад, що се він її любить (Кв.-Осн., II, 1956, 36);

Світ, бачся, широкий. Та нема де прихилитись В світі одиноким (Шевч., I, 1951, 35);

А й невелика, бачся, штука, — Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Гл., Вибр., 1957, 34);

Він, бачилось, бажав усім своїм єством нассатися тої краси, свіжості та живучої сили, якою тут дихала вся природа (Фр., III, 1950, 9);

Старенький, бачилось, дрімав собі край столу (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 180).