бачити

БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Мати здатність сприймати зором.

Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив, і лице його.. здавалось змішаним (Коцюб., II, 1955, 165);

Зараз він зовсім погано бачить, тільки тримається так, ніби нічого особливого немає (Коп., Десятикласники, 1938, 161).

2. перех. Сприймати очима, спостерігати.

Чувке бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Номис, 1864, № 9603);

— А хіба ви, тату, бачили ракету? — смішливо подає голосок Тоня (Гончар, Тронка, 1963, 10);

Глядачі бачать на екрані прославлених героїв з заводів, шахт, колгоспів (Літ. газ., 7. IX 1950, 2);

*Образно. Співай, моя пташко, гуляй на просторі. Щоб сонечко чуло, щоб бачили зорі! (Гл., Вибр., 1957, 249);

// Зустрічати кого-небудь; мати особисту зустріч з кимсь.

Хіба вона мало бачила людей на своєму віку? (Мирний, IV, 1955, 122);

Здалося, що Черниш уже бачив майора колись давно, і відчув тепер себе з ним невимушена й вільно (Гончар, І, 1954, 17);

[Груїчева:] Мені треба Любов Олександрівну бачити. Вона дома? (Л. Укр., II, 1951, 78);

// Уявляти собі що-небудь.

Досі бачить Леонід, як мчать нічними полями.. палаючі, без машиністів бронепоїзди (Гончар, II, 1959, 281);

// Зазнати, пережити.

Мені здається, що ніколи воно [хлоп’я] не бачитиме волі, святої воленьки (Шевч., II, 1953, 204).

◊ Ба́чити на вла́сні о́чі — самому спостерігати кого-, що-небудь, бути очевидцем чогось.

Я ж тебе бачив на власні очі (Коцюб., II, 1955, 95);

Ба́чити на́скрізь кого — добре знати чиї-небудь думки, наміри і т. ін.

Вона бачить його наскрізь, всі його думки й бажання (Коцюб., І, 1955, 274);

Ба́чиш (ба́чите, ба́чте), у знач. вставн. сл. — вживається при потребі звернути чиюсь увагу на що-небудь.

Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Котл., І, 1952, 66);

Не ба́чити в ві́чі кого, чого — зовсім, ніколи не зустрі чати кого-, чого-небудь.

Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Мирний, III, 1954, 15);

Не ба́чити сві́ту через що, за чим: а) бути дуже зайнятим;

б) тяжко страждати, мучитися.

За сльозами за гіркими І світа [світу] не бачить [Катерина] (Шевч., І, 1951, 35);

[Не] ба́чити сма́леного во́вка див. вовк;

Ті́льки його́ (її́ і т. ін.) й ба́чили — зник (зникла) безслідно.

Попрощався генерал з ними… Та тільки його піщани й бачили (Мирний, II, 1954, 94).

3. Добре розуміти, усвідомлювати.

Мати сама бачила, що одежа вже не по Василеві, та з чого вона йому нову пошиє? (Мирний, IV, 1955, 117);

Юрба ще трохи погомоніла, потопталась і, бачачи, що вже нічого не зробиш, стала поволі розходитися (Тют., Вир, 1964, 180);

// в кому, в чому кого, що. Мати, вбачати.

Вони бачили в своїй дочці добру помічницю (Мирний, II, 1954, 133);

Ленін спокійно крокує господарем, — з краю до краю, — світ поневолених бачить в ньому майбутнє своє (Дмит., Вітчизна, 1948, 14).

4. кого, що чим. Вважати, визнавати.

Харитон, слухаючи нарікання жінки, бачив виною їх — Андрійка (Коцюб., І, 1955, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бачити — (сприймати зором) розм. видати, заст. зріти, діал. видіти, заст. ірон. лицезріти. Словник синонімів Полюги
  2. бачити — ба́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бачити — Видіти, ур. зріти; (щось) спостерігати, (з нст. що) усвідомлювати, розуміти; (що у кому) добачати, убачати; (часто) ЗУСТРІЧАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. бачити — [бачиетие] -чу, -чиеш Орфоепічний словник української мови
  5. бачити — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Мати здатність сприймати зором. 2》 перех. Сприймати очима, спостерігати. || Зустрічати кого-небудь; мати особисту зустріч із кимсь. || Зазнати, пережити. Бачити наскрізь. Бачиш (бачите, бачте) у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бачити — БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Сприймати зором. А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Силоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. бачити — ба́чити : ◊ ба́чив: двоє <�дво́є цига́н> на дрючка́х поне́сли так кажуть, коли не хочуть відповідати на запитання про місце перебування людини чи знаходження речі (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. бачити — А бач, сиди тихо, не скач. Сам собі лиха напитав. Не бачила ковалиха цвяха. Коли хто хвалиться звичайною річчю. Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багач скривиться, то кожен дивиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. бачити — I побачити, видати, видіти, вздрівати, забачувати, завважувати, загледжувати, зазирювати, запримічати, зріти, набачувати, набачитися, навидатися, навиджувати, навидітися, нагляджувати, наглядітися, назирити, назорити, побачити, повидати, повидатися... Словник синонімів Вусика
  10. бачити — ба́чити да́лі свого́ но́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко). ба́чити ви́ди. Фразеологічний словник української мови
  11. бачити — БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. Словник синонімів української мови
  12. бачити — Ба́чити, ба́чу, ба́чиш, ба́чить, ба́чать; бач, ба́чмо, ба́чте; ба́чачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. бачити — Бачити, -чу, -чиш гл. 1) Видѣть. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Метл. 21. бач! Вишь, вотъ. Бач, який добрий! Ми всі, як бач, народ хрещений. Котл. Ен. І. 16. 2) Думать, полагать. Угор. Словник української мови Грінченка