бачити

БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Мати здатність сприймати зором.

Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив, і лице його.. здавалось змішаним (Коцюб., II, 1955, 165);

Зараз він зовсім погано бачить, тільки тримається так, ніби нічого особливого немає (Коп., Десятикласники, 1938, 161).

2. перех. Сприймати очима, спостерігати.

Чувке бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Номис, 1864, № 9603);

— А хіба ви, тату, бачили ракету? — смішливо подає голосок Тоня (Гончар, Тронка, 1963, 10);

Глядачі бачать на екрані прославлених героїв з заводів, шахт, колгоспів (Літ. газ., 7. IX 1950, 2);

*Образно. Співай, моя пташко, гуляй на просторі. Щоб сонечко чуло, щоб бачили зорі! (Гл., Вибр., 1957, 249);

// Зустрічати кого-небудь; мати особисту зустріч з кимсь.

Хіба вона мало бачила людей на своєму віку? (Мирний, IV, 1955, 122);

Здалося, що Черниш уже бачив майора колись давно, і відчув тепер себе з ним невимушена й вільно (Гончар, І, 1954, 17);

[Груїчева:] Мені треба Любов Олександрівну бачити. Вона дома? (Л. Укр., II, 1951, 78);

// Уявляти собі що-небудь.

Досі бачить Леонід, як мчать нічними полями.. палаючі, без машиністів бронепоїзди (Гончар, II, 1959, 281);

// Зазнати, пережити.

Мені здається, що ніколи воно [хлоп’я] не бачитиме волі, святої воленьки (Шевч., II, 1953, 204).

◊ Ба́чити на вла́сні о́чі — самому спостерігати кого-, що-небудь, бути очевидцем чогось.

Я ж тебе бачив на власні очі (Коцюб., II, 1955, 95);

Ба́чити на́скрізь кого — добре знати чиї-небудь думки, наміри і т. ін.

Вона бачить його наскрізь, всі його думки й бажання (Коцюб., І, 1955, 274);

Ба́чиш (ба́чите, ба́чте), у знач. вставн. сл. — вживається при потребі звернути чиюсь увагу на що-небудь.

Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Котл., І, 1952, 66);

Не ба́чити в ві́чі кого, чого — зовсім, ніколи не зустрі чати кого-, чого-небудь.

Другі, кого не питала Пріська, казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Мирний, III, 1954, 15);

Не ба́чити сві́ту через що, за чим: а) бути дуже зайнятим;

б) тяжко страждати, мучитися.

За сльозами за гіркими І світа [світу] не бачить [Катерина] (Шевч., І, 1951, 35);

[Не] ба́чити сма́леного во́вка див. вовк;

Ті́льки його́ (її́ і т. ін.) й ба́чили — зник (зникла) безслідно.

Попрощався генерал з ними… Та тільки його піщани й бачили (Мирний, II, 1954, 94).

3. Добре розуміти, усвідомлювати.

Мати сама бачила, що одежа вже не по Василеві, та з чого вона йому нову пошиє? (Мирний, IV, 1955, 117);

Юрба ще трохи погомоніла, потопталась і, бачачи, що вже нічого не зробиш, стала поволі розходитися (Тют., Вир, 1964, 180);

// в кому, в чому кого, що. Мати, вбачати.

Вони бачили в своїй дочці добру помічницю (Мирний, II, 1954, 133);

Ленін спокійно крокує господарем, — з краю до краю, — світ поневолених бачить в ньому майбутнє своє (Дмит., Вітчизна, 1948, 14).

4. кого, що чим. Вважати, визнавати.

Харитон, слухаючи нарікання жінки, бачив виною їх — Андрійка (Коцюб., І, 1955, 441).