бачити

Видіти, ур. зріти; (щось) спостерігати, (з нст. що) усвідомлювати, розуміти; (що у кому) добачати, убачати; (часто) ЗУСТРІЧАТИ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бачити — (сприймати зором) розм. видати, заст. зріти, діал. видіти, заст. ірон. лицезріти. Словник синонімів Полюги
  2. бачити — ба́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бачити — [бачиетие] -чу, -чиеш Орфоепічний словник української мови
  4. бачити — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Мати здатність сприймати зором. 2》 перех. Сприймати очима, спостерігати. || Зустрічати кого-небудь; мати особисту зустріч із кимсь. || Зазнати, пережити. Бачити наскрізь. Бачиш (бачите, бачте) у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бачити — БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Сприймати зором. А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Силоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. бачити — ба́чити : ◊ ба́чив: двоє <�дво́є цига́н> на дрючка́х поне́сли так кажуть, коли не хочуть відповідати на запитання про місце перебування людини чи знаходження речі (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. бачити — А бач, сиди тихо, не скач. Сам собі лиха напитав. Не бачила ковалиха цвяха. Коли хто хвалиться звичайною річчю. Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багач скривиться, то кожен дивиться. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. бачити — I побачити, видати, видіти, вздрівати, забачувати, завважувати, загледжувати, зазирювати, запримічати, зріти, набачувати, набачитися, навидатися, навиджувати, навидітися, нагляджувати, наглядітися, назирити, назорити, побачити, повидати, повидатися... Словник синонімів Вусика
  9. бачити — ба́чити да́лі свого́ но́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко). ба́чити ви́ди. Фразеологічний словник української мови
  10. бачити — БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. Словник синонімів української мови
  11. бачити — Ба́чити, ба́чу, ба́чиш, ба́чить, ба́чать; бач, ба́чмо, ба́чте; ба́чачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бачити — БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Мати здатність сприймати зором. Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив, і лице його.. здавалось змішаним (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. бачити — Бачити, -чу, -чиш гл. 1) Видѣть. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Метл. 21. бач! Вишь, вотъ. Бач, який добрий! Ми всі, як бач, народ хрещений. Котл. Ен. І. 16. 2) Думать, полагать. Угор. Словник української мови Грінченка