безбоязний
БЕЗБО́ЯЗНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний.
Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Кач., Вибр., 1953, 10);
// Який відзначається безстрашністю.
Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Мирний, II, 1954, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безбоязний — безбо́язний прикметник Орфографічний словник української мови
- безбоязний — -а, -е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний. || Який відзначається безстрашністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безбоязний — БЕЗБО́ЯЗНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний. Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Я. Качура); // Який відзначається безстрашністю. Словник української мови у 20 томах
- безбоязний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- безбоязний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- безбоязний — Безбо́язний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безбоязний — Безбоязний, -а, -е Безстрашный, отважный, безбоязненный. Словник української мови Грінченка