безгомінь
БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що безгомі́ння.
Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (Голов., Близьке.., 1948, 70);
Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав — над степом наступила безгомінь (Гончар, Таврія.., 1957, 653).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безгомінь — бе́згомі́нь іменник жіночого роду поет. Орфографічний словник української мови
- безгомінь — -і, ж., поет. Те саме, що безгоміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безгомінь — БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що безгомі́ння. Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (С. Голованівський); Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав – над степом наступила безгомінь (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- безгомінь — див. тиша Словник синонімів Вусика
- безгомінь — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю. Словник синонімів української мови