бездоганний

БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків.

Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим., А. Лаговський, III-IV, 167);

Робота начальника цеху була бездоганна (Собко, Біле полум’я, 1952, 157);

При всій поетичній свободі перекладача переклад сеї строфи щодо передання думок і образів можна назвати бездоганним (Фр., XVI, 1955, 405);

// Який відзначається довершеністю форми; чудовий.

Устя молодицею бездоганна [красуня] була (Барв., Опов.., 1902, 510);

Маленьке, але міцне та круте — вольове підборіддя завершувало цей чарівний образ бездоганним овалом матових щік (Смолич, Мир.., 1958, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездоганний — (який близький до ідеалу) неперевершений, (про репутацію) порядний, чистий, ідеальний. Словник синонімів Полюги
  2. бездоганний — бездога́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. бездоганний — (твір) неперевершений; (- тактику) БЕЗПОМИЛКОВИЙ, р. непорочний; (- репутацію) ідеальний, незаплямований, чистий. Словник синонімів Караванського
  4. бездоганний — -а, -е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. || Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Бездоганна поведінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бездоганний — БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує догани; позбавлений будь-яких недоліків. Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. бездоганний — див. вродливий; чесний Словник синонімів Вусика
  7. бездоганний — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  8. бездоганний — Бездога́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бездоганний — Бездоганний, -а, -е Безупречный. Желех. Словник української мови Грінченка