1. Словник української мови в 11 томах

бездоганно

БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний.

Скальпелем орудував Мартин бездоганно (Шиян, Гроза.., 1956, 589);

Підвівся [Захар Билина], виявивши при тому напрочуд правку постать майже високого, бездоганно складеного чоловіка (Ле, Право.., 1957, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездоганно — бездога́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бездоганно — Присл. до бездоганний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездоганно — БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний. Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Скальпелем орудував Мартин бездоганно (А. Словник української мови у 20 томах
  4. бездоганно — Бездога́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бездоганно — Бездоганно нар. Безупречно. Словник української мови Грінченка