1. Словник української мови в 11 томах

бездільний

БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹ а, е.

1. Який не хоче або не має потреби працювати.

Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (Думи.., 1941, 65).

2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний.

[Руфін:] Уперше зрозумів я, що як то тяжко, склавши руки, ждати, чи вернеться одважний друг додому.. Мов ганьба, так гнітить оця тривога бездільна і безсила!.. (Л. Укр., II, 1951, 384);

[Івась:] Той [фабрикант] живе бездільним життям (Ірчан, І, 1958, 105).

БЕЗДІ́ЛЬНИЙ² див. бездо́льний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездільний — безді́льний 1 прикметник бездіяльний безді́льний 2 прикметник бездольний Орфографічний словник української мови
  2. бездільний — I -а, -е. 1》 Який не хоче або не має потреби працювати. 2》 Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. II див. бездольний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездільний — БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹, а, е, розм. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (з думи). 2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. Словник української мови у 20 томах
  4. бездільний — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  5. бездільний — ЛІНИ́ВИЙ (сповнений лінощів, бездіяльності), ЛЕДА́ЧИЙ, БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ. Лінива пам'ять, важка й каламутна, ледве тяглася у його мозку (М. Словник синонімів української мови
  6. бездільний — Безді́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бездільний — I. Бездільний, -а, -е Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202. --------------- II. Бездільний, -а, -е Несчастный, бездольный. Словник української мови Грінченка