бездільник

БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар.

Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Кв.-Осн., II, 1956, 102);

За друзями рушили й більшість бездільників, що стояли довкола чума (Ільч., Серце жде, 1939, 399).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездільник — -а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бездільник — див. лінивець Словник чужослів Павло Штепа
  3. бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Г. Квітка-Основ'яненко); За друзями рушили й більшість бездільників, що стояли довкола (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. бездільник — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  5. бездільник — Бездільник, -ка м. Лѣнтяй; бездѣятельный. Желех. Словник української мови Грінченка