1. Словник української мови в 11 томах

бездітний

БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей.

Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Коз., Нові Потоки, 1948, 47);

// тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна.

Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров’ям слабу — бездітна вона була (Ле, Опов. та нариси, 1950, 27);

// Без дітей (про шлюб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездітний — безді́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездітний — -а, -е. Який не має власних дітей. || тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездітний — БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (В. Козаченко); Умру бездітним .. – тихо сказав Тарас. – Не буде кому й згадати (Василь Шевчук); // тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна. Словник української мови у 20 томах
  4. бездітний — БЕЗДІ́ТНА тільки жін. (про жінку — яка не може мати дітей), БЕЗПЛІ́ДНА розм., НЕПЛІ́ДНА розм. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу — бездітна вона була (І. Ле); — Теперішні дівки.. на старість каятимуться, та пізно буде... Словник синонімів української мови
  5. бездітний — Безді́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бездітний — Бездітний, -а, -е Бездѣтный. Ном. № 1620. Плач, Вкраїно, бездітна вдовице. Шевч. Тітка була бездітна. МВ. (О. 1862. III. 48). Словник української мови Грінченка