бездітний
БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е.
Який не має власних дітей.
Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (В. Козаченко);
Умру бездітним .. – тихо сказав Тарас. – Не буде кому й згадати (Василь Шевчук);
// тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна.
Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу – бездітна вона була (Іван Ле);
// Без дітей (про шлюб).
На усиновлення передусім зважуються бездітні сім'ї (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездітний — безді́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- бездітний — -а, -е. Який не має власних дітей. || тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездітний — БЕЗДІ́ТНА тільки жін. (про жінку — яка не може мати дітей), БЕЗПЛІ́ДНА розм., НЕПЛІ́ДНА розм. Трохим Упир хоч і багату жінку взяв, та здоров'ям слабу — бездітна вона була (І. Ле); — Теперішні дівки.. на старість каятимуться, та пізно буде... Словник синонімів української мови
- бездітний — Безді́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бездітний — БЕЗДІ́ТНИЙ, а, е. Який не має власних дітей. Лука Митрофанович одружився вдруге з бездітною вдовою Докією (Коз., Нові Потоки, 1948, 47); // тільки ж. р. Яка не може народити дитину; безплідна. Словник української мови в 11 томах
- бездітний — Бездітний, -а, -е Бездѣтный. Ном. № 1620. Плач, Вкраїно, бездітна вдовице. Шевч. Тітка була бездітна. МВ. (О. 1862. III. 48). Словник української мови Грінченка