бездільник
БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар.
Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Г. Квітка-Основ'яненко);
За друзями рушили й більшість бездільників, що стояли довкола (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездільник — -а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездільник — див. лінивець Словник чужослів Павло Штепа
- бездільник — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- бездільник — Бездільник, -ка м. Лѣнтяй; бездѣятельный. Желех. Словник української мови Грінченка