бездільник
безді́льник
-а, ч., рідко.
Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездільник — див. лінивець Словник чужослів Павло Штепа
- бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Г. Квітка-Основ'яненко); За друзями рушили й більшість бездільників, що стояли довкола (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
- бездільник — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- бездільник — БЕЗДІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Той, хто не працює, не хоче, не любить працювати; нероба, ледар. Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- бездільник — Бездільник, -ка м. Лѣнтяй; бездѣятельный. Желех. Словник української мови Грінченка