бездільний

Значення в інших словниках

1. бездільний — безді́льний 1 прикметник бездіяльний безді́льний 2 прикметник бездольний Орфографічний словник української мови
2. бездільний — БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹, а, е, розм. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (з думи). 2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. Словник української мови у 20 томах
3. бездільний — див. ледачий Словник синонімів Вусика
4. бездільний — ЛІНИ́ВИЙ (сповнений лінощів, бездіяльності), ЛЕДА́ЧИЙ, БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ. Лінива пам'ять, важка й каламутна, ледве тяглася у його мозку (М. Словник синонімів української мови
5. бездільний — Безді́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бездільний — БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹ а, е. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (Думи.., 1941, 65). 2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. Словник української мови в 11 томах
7. бездільний — I. Бездільний, -а, -е Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202. --------------- II. Бездільний, -а, -е Несчастный, бездольный. Словник української мови Грінченка