1. Словник української мови в 11 томах

бездіяльний

БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не діє; не зайнятий роботою.

Минали тижні. А ворожі табори весь час стояли бездіяльні (Кач., Вибр., 1953, 145);

Бажалося боротьби, перемоги, і безнадійне, бездіяльне животіння гаремних жінок висмоктувало з неї сили і віру в себе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238);

// Який ніким не використовується.

Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах. В зв’язку з цим банки перетворюють бездіяльний грошовий капітале діяльний, тобто такий, що дає зиск.. (Ленін, 22, 1950, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездіяльний — бездія́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездіяльний — Інертний, ПАСИВНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. бездіяльний — -а, -е. Який не діє; не зайнятий роботою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бездіяльний — БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не діє; не зайнятий роботою. Минали тижні. А ворожі табори весь час стояли бездіяльні (Я. Качура); Бажалося боротьби, перемоги, і безнадійне, бездіяльне животіння гаремних жінок висмоктувало з неї сили і віру в себе (З. Словник української мови у 20 томах
  5. бездіяльний — БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ (про людину, людський колектив — не зайнятий роботою, без діяльності), БЕЗЧИ́ННИЙ заст. Лежав (Бальзак) на канапі тихий, байдужий, бездіяльний (Н. Рибак); Панок сидів так час якийсь безчинний, Ніщо не кажучи, в простір дививсь (І. Франко). Словник синонімів української мови
  6. бездіяльний — Бездія́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бездіяльний — Бездіяльний, -а, -е Бездѣятельный. Башт. 159. Словник української мови Грінченка