1. Словник української мови в 11 томах

безжиттєвий

БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, а, е.

1. Те саме, що безжи́вний.

Денис мовчки підняв у руці забиту птицю, полюбувався безжиттєвою кволістю (Тют., Вир, 1960, 140).

2. Не заселений живими істотами, в якому немає живих істот.

Оленчук повагом бреде поміж бур’янами, оглядає перед собою бурий безжиттєвий степ (Гончар, Маша.., 1959, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безжиттєвий — безжиттє́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безжиттєвий — -а, -е. 1》 Те саме, що безживний. 2》 Не заселений живими істотами, в якому немає живих істот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безжиттєвий — БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, а, е. 1. Те саме, що безжи́вний. Денис мовчки підняв у руці забиту птицю, полюбувався безжиттєвою кволістю (Григорій Тютюнник). 2. Не заселений живими істотами, в якому немає живих істот. Словник української мови у 20 томах
  4. безжиттєвий — МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Словник синонімів української мови