1. Словник української мови в 11 томах

безжурний

БЕЗЖУ́РНИЙ, а, е. Який не журиться, не схильний до журби, турбот; веселий, безтурботний.

Весела, балакуча, жартовлива [жартівлива] [Парасочка], як і мати була замолоду, і така безжурна, ласа на ласощі (Мирний, IV, 1955, 32);

Тут хорий батько.., що має лише даровані дні перед собою, а вона безжурна… (Коб., II, 1956, 294);

Анатолій намагався вдавати з себе безжурного, щоб ніхто не здогадався про його справжній душевний стан (Гур., Життя.., 1954, 299);

// Який не має в собі ознак журби, туги.

— Цей чолов’яга й справді веселий, приємний, …колись подобавсь мені своїми жартами та безжурною вдачею (Н.-Лев., І, 1956, 607);

Видно, материн жаль уразив і його безжурне серце: стоїть він біля матері, похнюпившись… (Мирний, І, 1954, 116);

Серед скель, як сон, легких, Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Рильський, Мости, 1948, 68);

*Образно. Ліс прокидався безжурним дзвоном незримих пташок (Баш, Проф. Буйко, 1946, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безжурний — (який не бере до серця навколишніх обставин) безтурботний, безклопітний, веселий, бадьорий. Словник синонімів Полюги
  2. безжурний — безжу́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безжурний — Веселий, безтурботний, безклопітний, бадьорий, сонцелюбний. Словник синонімів Караванського
  4. безжурний — -а, -е. Який не журиться, не схильний до журби, турбот; веселий, безтурботний. || Який не має в собі ознак журби, туги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безжурний — БЕЗЖУ́РНИЙ, а, е. Який не журиться, не схильний до журби; веселий, безтурботний. Весела [Парасочка], балакуча, жартовлива [жартівлива], як і мати була замолоду, і така безжурна, ласа на ласощі (Панас Мирний); Тут хорий батько.. Словник української мови у 20 томах
  6. безжурний — див. веселий Словник синонімів Вусика
  7. безжурний — БЕЗТУРБО́ТНИЙ (який спокійно ставиться до труднощів життя, не переймається ними), БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗСУ́МНИЙ рідше; БЕЗЖУ́РНИЙ, НЕЖУРЛИ́ВИЙ рідше (не схильний до журби, який не журиться)... Словник синонімів української мови
  8. безжурний — Безжу́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. безжурний — Безжурний, -а, -е Безпечальный, веселый. Словник української мови Грінченка