безконечно
БЕЗКОНЕ́ЧНО, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНО. Присл. до безконе́чний, безкіне́чний.
Справа і зліва безконечно тяглися спресовані маси дерева, цегли (Коцюб., II, 1955, 403);
[Шалімов:] Я прожив біля тебе, і тільки тепер.. зрозумів, як безконечно ти мені дорога (Коч., II, 1956, 53);
Здавалось, що хвилини такі довгі-довгі і гнітюче чекання триватиме безкінечно (Хижняк, Тамара, 1959, 264).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безконечно — безконе́чно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- безконечно — розм. безкінечно. Присл. до безконечний, безкінечний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безконечно — БЕЗКОНЕ́ЧНО, рідше БЕЗКІНЕ́ЧНО. Присл. до безконе́чний, безкіне́чний. Справа і зліва безконечно тяглися спресовані маси дерева, цегли (М. Коцюбинський); [Шалімов:] Я прожив біля тебе, і тільки тепер .. зрозумів, як безконечно ти мені дорога (І. Словник української мови у 20 томах
- безконечно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
- безконечно — Безконе́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)