1. Словник української мови в 11 томах

безконечність

БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. їм. до безконе́чний, безкіне́чний.

Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають — се безконечність нам морга до віч! (Фр., XI, 1952, 140);

Безконечність простору і часу визначається безконечністю матерії (Наука.., 8, 1956, 36);

Сторожа зосереджено дивилась у безкінечність степів (Скл., Святослав, 1959, 337);

Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (Гончар, Таврія.., 1957, 723).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечність — безконе́чність іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. безконечність — розм. безкінечність, -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до безконечний, безкінечний. Дурна безконечність філос. — метафізичне розуміння безконечності як вічного повторення того самого. 2》 мат. Те саме, що нескінченність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безконечність — БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, рідше БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безконе́чний, безкіне́чний. Чудова, ясна ніч! На небі зорі ярко так палають – се безконечність нам морга до віч! (І. Франко); Сторожа зосереджено дивилась у безкінечність степів (С. Словник української мови у 20 томах
  4. безконечність — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  5. безконечність — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
  6. безконечність — Безконе́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)