1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безконечно

безконе́чно

розм. безкінечно.

Присл. до безконечний, безкінечний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безконечно — безконе́чно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. безконечно — БЕЗКОНЕ́ЧНО, рідше БЕЗКІНЕ́ЧНО. Присл. до безконе́чний, безкіне́чний. Справа і зліва безконечно тяглися спресовані маси дерева, цегли (М. Коцюбинський); [Шалімов:] Я прожив біля тебе, і тільки тепер .. зрозумів, як безконечно ти мені дорога (І. Словник української мови у 20 томах
  3. безконечно — ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил. Словник синонімів української мови
  4. безконечно — Безконе́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безконечно — БЕЗКОНЕ́ЧНО, розм. БЕЗКІНЕ́ЧНО. Присл. до безконе́чний, безкіне́чний. Справа і зліва безконечно тяглися спресовані маси дерева, цегли (Коцюб., II, 1955, 403); [Шалімов:] Я прожив біля тебе, і тільки тепер.. зрозумів, як безконечно ти мені дорога (Коч. Словник української мови в 11 томах