1. Словник української мови в 11 томах

безкорисно

БЕЗКОРИ́СНО. Присл. до безкори́сний.

Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно (Тют., Вир, 1960, 136);

Скільки світ життєлюбів тих зна, Що йому безкорисно всі сили Віддали (Воскр., З перцем!, 1957, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкорисно — безкори́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безкорисно — пр.н. просив: де там!>; (кричати) ІД. кричи не кричи. Словник синонімів Караванського
  3. безкорисно — Присл. до безкорисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безкорисно — БЕЗКОРИ́СНО. Присл. до безкори́сний. Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно (Григорій Тютюнник); Скільки світ життєлюбів тих зна, Що йому безкорисно всі сили Віддали (С. Воскрекасенко). Словник української мови у 20 томах