1. Словник української мови в 11 томах

безкраїй

БЕЗКРА́ЇЙ, я, є.

1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний.

Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Шевч., II, 1953, 40);

А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (Н.-Лев., II, 1956, 384);

Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами (Коцюб., І, 1955, 240);

Вітчизна вся безкрая Підводиться, зростає, розцвітає (Дор., Єдність, 1950, 106);

Широку долину заповнювала безкрая вода (Ю. Янов., II, 1954, 91);

// Нічим не обмежений.

Наче сп’янілий від нових безкраїх можливостей, Вася хотів швидше усе побачити (Гончар, І, 1954, 169).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Мені те кохання безкрає Розшарпало серце давно (Л. Укр., IV, 1954, 101);

Як передать журбу безкраю, що закувала серце в лід! (Сос., Вибр., 1941, 270);

Спасибі народу за щастя безкрає. За радість учитись, трудитись і жить!.. (Бичко, Вогнище, 1959, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкраїй — (про простір) безмежний, безкрайній, р. безконечний, нескінечний, поет, неокраїй, (який важко оглянути, виміряти) безмірний, неоглядний, неозорий, неосяжний, несходимий. Словник синонімів Полюги
  2. безкраїй — безкра́їй прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безкраїй — Безкрайній, неокраїй, безберегий, БЕЗМЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. безкраїй — -я, -є. 1》 Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. || Нічим не обмежений. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безкраїй — БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Т. Шевченко); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. безкраїй — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  7. безкраїй — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. безкраїй — Безкра́їй, -кра́я, -кра́є, -кра́його, -кра́йої, -кра́йому, -кра́їй, -кра́їм, -кра́йою; -кра́ї, -кра́їх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)