1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

безкраїй

Безкра́їй, -кра́я, -кра́є, -кра́його, -кра́йої, -кра́йому, -кра́їй, -кра́їм, -кра́йою; -кра́ї, -кра́їх

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкраїй — (про простір) безмежний, безкрайній, р. безконечний, нескінечний, поет, неокраїй, (який важко оглянути, виміряти) безмірний, неоглядний, неозорий, неосяжний, несходимий. Словник синонімів Полюги
  2. безкраїй — безкра́їй прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безкраїй — Безкрайній, неокраїй, безберегий, БЕЗМЕЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. безкраїй — -я, -є. 1》 Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. || Нічим не обмежений. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безкраїй — БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Т. Шевченко); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. безкраїй — див. безмежний Словник синонімів Вусика
  7. безкраїй — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. безкраїй — БЕЗКРА́ЇЙ, я, є. 1. Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом (Шевч., II, 1953, 40); А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах