1. Словник української мови в 11 томах

безпомилково

БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилко́вий.

Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б’є безпомилково (Голов., Поезії, 1955, 226);

Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Кач., Вибр., 1953, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпомилково — безпомилко́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безпомилково — Присл. до безпомилковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпомилково — БЕЗПОМИЛКО́ВО. Присл. до безпомилко́вий. Вірний кінь безпомилково вгадував дорогу до полку (Я. Качура); Так тільки він умів в одну мету націлити своє разюче слово, немов стрілець, що б'є безпомилково (С. Словник української мови у 20 томах