1. Словник української мови в 11 томах

безстановий

БЕЗСТА́НОВИ́Й, а́нова́, а́нове́, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов’язаний з належністю до якогось стану, однаковий для всіх станів.

У листопаді 1864 р. була проведена судова реформа, в результаті якої в Росії формально було запроваджене гласне безстанове, буржуазне судочинство (Іст. УРСР, І, 1953, 481).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безстановий — безста́нови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безстановий — -анова, -анове, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов'язаний з належністю до якогось стану, однаковий для всіх станів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безстановий — БЕЗСТА́НОВИ́Й, а́нова́, а́нове́, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов'язаний з будь-яким станом; однаковий для всіх станів. Словник української мови у 20 томах