1. Словник української мови в 11 томах

безцільний

БЕЗЦІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має певної цілі, мети.

Огонь повстання, а опісля перебута на еміграції тяжка школа нужди, унижень та безцільної блуканини переробили його (Фр., III, 1950, 345);

Мало зігрівало і безцільне тупцювання (Коз., Сальвія, 1959, 207);

// Безглуздий, нісенітний.

Він [спомин] мучить моє сумління грижею, і мені здається, що все дурне, безцільне, жорстоке і погане (Фр., III, 1950, 255).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безцільний — безці́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безцільний — -а, -е. Який не має певної цілі, мети. || Безглуздий, нісенітний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безцільний — БЕЗЦІ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має певної цілі, мети. Огонь повстання, а опісля перебута на еміграції тяжка школа нужди, унижень [принижень] та безцільної блуканини переробили його (І. Франко); Мало зігрівало і безцільне тупцювання (В. Словник української мови у 20 томах
  4. безцільний — БЕЗЦІ́ЛЬНИЙ (який не має, позбавлений певної мети); БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (який не спрямований на що-небудь конкретне); НЕЦІЛЕСПРЯМО́ВАНИЙ (не спрямований на досягнення чого-небудь). — Чи ти здурів, чоловіче, чи що тобі таке?... Словник синонімів української мови