1. Словник української мови в 11 томах

бешкетник

БЕШКЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету.

Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Ільч., Серце жде, 1939, 147);

Впіймати бешкетника не вдалось (Донч., VI, 1957, 146);

// Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує.

Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Діди, Лесі, Рози (Ів., Таємниця, 1959, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бешкетник — (той, хто порушує порядок) скандаліст, галабурдник, зірвиголова, буян, (завдає шкоди) шибеник, задирака, жарт. опришко. Словник синонімів Полюги
  2. бешкетник — бешке́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бешкетник — Скандаліст, баламут, урвиголова, зайдиголова, паливода, галабурдник, галабурда; (- дитину) збитошник, урвитель, сил. шибеник, шибайголова, д. отряха, (у школі) порушник дисципліни; пор. ХУЛІГАН. Словник синонімів Караванського
  4. бешкетник — -а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. || Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Впіймати бешкетника не вдалось (О. Донченко); Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Словник української мови у 20 томах
  6. бешкетник — I архарівець, архаровець, баламутник, башибузук, безпардонник, безпутний, безпутник, бешкетливий, бешкетний, бешкетуватий, босил, брикун, брикунець (про дітей), брикунчик (т.с. Словник синонімів Вусика
  7. бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
  8. бешкетник — Бешке́тник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)