бешкетник

БЕШКЕ́ТНИК, а, ч.

Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету.

Впіймати бешкетника не вдалось (О. Донченко);

Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (О. Ільченко);

Хлопчик-амурчик – то великий бешкетник: може поцілити стрілою будь-кого (з газ.);

// Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує.

Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць – Ліди, Лесі, Рози (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бешкетник — (той, хто порушує порядок) скандаліст, галабурдник, зірвиголова, буян, (завдає шкоди) шибеник, задирака, жарт. опришко. Словник синонімів Полюги
бешкетник — бешке́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
бешкетник — Скандаліст, баламут, урвиголова, зайдиголова, паливода, галабурдник, галабурда; (- дитину) збитошник, урвитель, сил. шибеник, шибайголова, д. отряха, (у школі) порушник дисципліни; пор. ХУЛІГАН. Словник синонімів Караванського
бешкетник — -а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. || Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує. Великий тлумачний словник сучасної мови
бешкетник — I архарівець, архаровець, баламутник, башибузук, безпардонник, безпутний, безпутник, бешкетливий, бешкетний, бешкетуватий, босил, брикун, брикунець (про дітей), брикунчик (т.с. Словник синонімів Вусика
бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
бешкетник — Бешке́тник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бешкетник — БЕШКЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно (Ільч., Серце жде, 1939, 147); Впіймати бешкетника не вдалось (Донч. Словник української мови в 11 томах