1. Словник української мови в 11 томах

бирючина

БИРЮЧИ́НА, и, ж. (Ligustrum).

1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди.

Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц., І, 1956, 714);

Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в’яз, лох вузьколистий, бирючина (Колг. Укр., 8, 1962, 24).

2. збірн. Ягоди цієї рослини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бирючина — бирючи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бирючина — -и, ж. 1》 Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. 2》 збірн. Ягоди цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бирючина — БИРЮЧИ́НА, и, ж. 1. Кущова рослина родини маслинових, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. бирючина — Кущ родини маслинових, росте в Євразії і Пн. Америці; бл. 50 видів; в Україні — 2; найпоширеніша б. звичайна — листки еліптичні, зимостійкі, квітки білі, плоди — блискучі чорні ягоди; ліси і чагарники; культивують як декоративну рослину (живоплоти). Універсальний словник-енциклопедія