бирючина
БИРЮЧИ́НА, и, ж.
1. Кущова рослина родини маслинових, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди.
Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (з наук. літ.);
Для живоплоту найбільш придатні рослини, які легко витримують підстригання: граб, в'яз, лох вузьколистий, бирючина (з навч. літ.);
Парки прикрашають бирючина, туя, срібні ялини (із журн.).
2. збірн. Ягоди цієї рослини.
Перша ознака при отруєнні бирючиною – печія в роті й глотці (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бирючина — бирючи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бирючина — -и, ж. 1》 Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. 2》 збірн. Ягоди цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бирючина — Кущ родини маслинових, росте в Євразії і Пн. Америці; бл. 50 видів; в Україні — 2; найпоширеніша б. звичайна — листки еліптичні, зимостійкі, квітки білі, плоди — блискучі чорні ягоди; ліси і чагарники; культивують як декоративну рослину (живоплоти). Універсальний словник-енциклопедія
- бирючина — БИРЮЧИ́НА, и, ж. (Ligustrum). 1. Чагарникова рослина, яка культивується для декоративних насаджень; вовчі ягоди. Бирючина (вовчі ягоди). Низька кущова рослина, яка природно розмножується в насадженнях відводками (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах