1. Словник української мови в 11 томах

бич

БИЧ, а́, ч.

1. Довгий батіг; канчук, нагайка.

Кругом болото обступивши. Бичами ляскали псарі (Котл., І, 1952, 181);

Не б’є чумак волів своїх, Бичем не махав (Щог., Поезії, 1958, 434);

Спалахував поодинокий постріл, і звук його.. здавався коротким і різким, мов хльоскання бича (Перв., Атака.., 1946, 143).

*У порівн. Вітрило рве і вигинає рею, І свист січе по кораблю, як бич (Бажан, Роки, 1957, 280);

Огненними бичами сікли землю сліпучі блискавки (Коз., Гарячі руки, 1960, 222);

// Кий або палиця, якою б’ють.

Пес не тікав від колача, але від бича! (Стеф., I, 1953, 76).

2. перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха.

Безробіття, црй страшний бич робітничого класу при капіталізмі, набирає дедалі більш загрозливих розмірів (Наука.., 6, 1962, 17);

Неволі бич навіки зник. І, видячи безмежні мети. Ідуть колгоспник, робітник, Ідуть учені і поети! (Рильський, Наша сила, 1952, 28).

3. перен. Гостре викриття, картання.

Все те, що найбільш обурювало і хвилювало Франка в австрійському ладі, в громадському житті Галичини, в поведінці її реакційних елементів, потрапляло під його сатиричний бич (Рад. літ-во, 3, 1957, 43);

В посланії "І мертвим, і живим, і ненародженим" Шевченко .. прилюдно в обличчя б’є перевертнів бичем свого презирства (Тич., III, 1957, 181).

4. Коротка частина ціпа, якою б’ють, вимолочуючи колос; бияк.

Микола задумавсь і з усієї сили так уперіщив снопа, що рипиця луснула і бич обскочив (Н.-Лев., II, 1956, 185);

Ціп їй батько дав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Янов., Мир, 1956, 147);

*У порівн. Голий, як бич (Номис, 1864, № 1520).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бич — Ідуть бичем: ідуть рядком [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. бич — бич іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бич — (довгий батіг) канчук, нагай, пуга; ПОБ. кий, дрючок, ломака, ціпок, палиця; П. лихо <н. голод — бич людства>; (сатири) батіг, жало. Словник синонімів Караванського
  4. бич — -а, ч. 1》 Довгий батіг; канчук, нагайка. || Кий або палиця, якою б'ють. 2》 перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха. 3》 перен. Гостре викриття, картання. 4》 Коротка частина ціпа, якою б'ють, вимолочуючи колос; бияк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бич — 1. див. кнут 2. це в ціпу Словник чужослів Павло Штепа
  6. бич — БИЧ, а́, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський); Не б'є чумак волів своїх, Бичем не махає (Я. Щоголів); Спалахував поодинокий постріл, і звук його .. Словник української мови у 20 томах
  7. бич — (-а) ч. 1. крим., жрм. Волоцюга. БСРЖ, 63; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 89. Словник жарґонної лексики української мови
  8. бич — див. батіг; било; палиця Словник синонімів Вусика
  9. бич — як (мов, ні́би і т. ін.) із батога́ (з бича́) трі́снув (тря́снув, ля́снув і т. ін.). Дуже швидко, непомітно (про плин часу). Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі, яка ніколи не переводиться (О. Фразеологічний словник української мови
  10. бич — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови
  11. бич — Бич, бича́, -че́м; бичі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бич — Бич, -ча м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. І. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. Словник української мови Грінченка