1. Словник української мови в 11 томах

бичачий

БИЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до бик¹.

Землю почали обробляти з допомогою примітивної сохи з бичачою упряжкою (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 61);

Від бичачих морд віяло теплом (Тют., Вир, 1960, 90);

// Такий, як у бика.

Тупав [поміщик] короткими, товстими ногами, мотав бичачою головою, поривався встати (Чаб., Балкан. весна, 1960, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бичачий — бича́чий прикметник до бик — тварина Орфографічний словник української мови
  2. бичачий — -а, -е. Прикм. до бик I. || Такий, як у бика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бичачий — БИЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до бик¹ 1–3. Від бичачих морд віяло теплом (Григорій Тютюнник); Землю почали обробляти за допомогою примітивної сохи з бичачою упряжкою (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. бичачий — Бича́чий, -ча, -че; -ча́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)