1. Словник синонімів української мови

бич

БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. (з довгими переплетеними ремінцями і звичайно коротким держаком); ПУ́ГА, КАРБА́Ч діал. (з довгими переплетеними ремінцями і коротким держаком — знаряддя пастухів). Плугатарі й погоничі кричали, ляскали батогами, поганяючи воли (І. Нечуй-Левицький); Прибіг Хома, в постолах, і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Заляскали бичі, загарцювали пильні степові хижаки (татари), що вели свою здобич (З. Тулуб); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (М. Стельмах); Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились (Панас Мирний); Коли голова сільради Гнат Рева їде куди-небудь.., то наказує кучерові.. розганяти їх (телят, свиней, гусей і т. ін. на вигоні) байбарою, щоб не задавити котрогось (Григорій Тютюнник); Від світання до самого вечора я пас корову і після заходу сонця гнав її додому, бахкаючи довжелезною, просмоленою зміюватою пугою, виплетеною власними руками (О. Копиленко); Ніжне дівча.. брало.. гнучкий плетений з ременя карбач (І. Ле). — Пор. канчу́к.

БИЧ (коротка частина ціпа, якою б'ють під час молотьби), БИЯ́К рідше. Панас узяв ціп і, замахнувшись, оперіщив бичем по перевеслу перший сніп (Г. Коцюба).

КРИ́ТИКА (розгляд і оцінка когось, чогось з метою виявлення та усунення вад, хиб); КРИТИКА́НСТВО розм. (дріб'язкова, упереджена критика); ГОЛО́БЕЛЬЩИНА розм. (надто груба критика, яка відзначає тільки негативне); РОЗНО́С розм. (суворе повчання); БИЧ (гостре викриття). — Мені соромно зізнаватися, але критика для мене теж багато важить (М. Слабошпицький); Ми рішуче виступали і виступаємо як проти окремих, хай і поодиноких, фактів критиканства й очорнительства, так і проти лакування дійсності (з газети); Цілий день Горобець сидів на уроках, щось записував, побував і в мене на уроці. Я ждав розносу, а він сказав: — Добре (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бич — Ідуть бичем: ідуть рядком [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. бич — бич іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бич — (довгий батіг) канчук, нагай, пуга; ПОБ. кий, дрючок, ломака, ціпок, палиця; П. лихо <н. голод — бич людства>; (сатири) батіг, жало. Словник синонімів Караванського
  4. бич — -а, ч. 1》 Довгий батіг; канчук, нагайка. || Кий або палиця, якою б'ють. 2》 перен. Те, що завдає великої шкоди, лиха. 3》 перен. Гостре викриття, картання. 4》 Коротка частина ціпа, якою б'ють, вимолочуючи колос; бияк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бич — 1. див. кнут 2. це в ціпу Словник чужослів Павло Штепа
  6. бич — БИЧ, а́, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський); Не б'є чумак волів своїх, Бичем не махає (Я. Щоголів); Спалахував поодинокий постріл, і звук його .. Словник української мови у 20 томах
  7. бич — (-а) ч. 1. крим., жрм. Волоцюга. БСРЖ, 63; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 89. Словник жарґонної лексики української мови
  8. бич — див. батіг; било; палиця Словник синонімів Вусика
  9. бич — як (мов, ні́би і т. ін.) із батога́ (з бича́) трі́снув (тря́снув, ля́снув і т. ін.). Дуже швидко, непомітно (про плин часу). Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі, яка ніколи не переводиться (О. Фразеологічний словник української мови
  10. бич — Бич, бича́, -че́м; бичі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. бич — БИЧ, а́, ч. 1. Довгий батіг; канчук, нагайка. Кругом болото обступивши. Бичами ляскали псарі (Котл., І, 1952, 181); Не б’є чумак волів своїх, Бичем не махав (Щог., Поезії, 1958, 434); Спалахував поодинокий постріл, і звук його.. Словник української мови в 11 томах
  12. бич — Бич, -ча м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. І. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. Словник української мови Грінченка