1. Словник української мови в 11 томах

благозвучність

БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозву́чний.

Благозвучність — добре, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів — звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (Сл. лінгв. терм., 1957, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благозвучність — благозву́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. благозвучність — -ності, ж. Абстр. ім. до благозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. благозвучність — БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозву́чний. Благозвучність – гарне, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів – звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. благозвучність — • благозвучність , милозвучність — мистецтво гармонійного, цілеспрямованого добору звукових елементів мови з метою надання творові певного емоційного забарвлення. Див. Звукова організація вірша. Українська літературна енциклопедія
  5. благозвучність — ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Словник синонімів української мови