1. Словник синонімів української мови

благозвучність

ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Коцюбинський); Етнографи всього світу сходяться на думці, що малоросійська пісня по своїй милозвучності, ліризму і діапазону дорівнює італійській пісні (Д. Бедзик); Для нього (Л. Вишеславського) важить співзвучність останніх слів вірша, збереження евфонії (з журналу); Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (В. Самійленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благозвучність — благозву́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. благозвучність — -ності, ж. Абстр. ім. до благозвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. благозвучність — БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозву́чний. Благозвучність – гарне, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів – звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. благозвучність — • благозвучність , милозвучність — мистецтво гармонійного, цілеспрямованого добору звукових елементів мови з метою надання творові певного емоційного забарвлення. Див. Звукова організація вірша. Українська літературна енциклопедія
  5. благозвучність — БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозву́чний. Благозвучність — добре, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів — звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (Сл. лінгв. терм., 1957, 21). Словник української мови в 11 томах