блідний
БЛІДНИ́Й, а, е, розм., рідко. Те саме, що бліди́й 1, 2.
Блідна [Оксана], труситься, мов лихоманка її б’є (Кв.-Осн., II, 1956, 286);
І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Шевч., І, 1951, 3);
Над лісом небо здавалося бліднішим (Вільде, Сестри.., 1958, 24).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блідний — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що блідий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- блідний — БЛІДНИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що бліди́й 1, 2. Блідна [Оксана], труситься, мов лихоманка її б'є (Г. Квітка-Основ'яненко); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
- блідний — Блідний, -а, -е = блідий Словник української мови Грінченка