1. Словник української мови в 11 томах

блідий

БЛІДИ́Й, а́, е́.

1. Без рум’янця; позбавлений природного кольору (про обличчя).

Біда — як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка — як калина (Укр.. присл.., 1955, 122);

Блідий, він ще дужче поблід і опустив на груди свою важку голову (Мирний, І, 1954, 320);

Дівчинка була захекана, бліда від хвилювання (Донч., V, 1957, 499).

2. Неяскравий, слабо забарвлений.

Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця (Коцюб., І, 1955, 341);

// Який слабо світиться, дає слабке світло.

Місяць блідий крізь туман прозира (Фр., XIII, 1954, 173);

Вгорі.., бліда при денному світлі, горіла велика електролампа (Коз., Вісімсот.., 1953, 51).

3. перен. Невиразний, недосконалий.

Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу в Кузьмі-Дем’яні (Коцюб., III, 1956, 142);

Мені одно.. потрібно,.. Щоб річ, що я накреслив, виткав. Горіла, діяла, жила, Щоб не була блідим відбитком Чужого світла і тепла (Дор., Тобі, народе.., 1959, 66).

4. Уживається як складова частина різних ботанічних та інших назв-термінів.

Бліда поганка; Бліда неміч.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блідий — (позбавлений яскравості) безкровний, підсил. білий. Словник синонімів Полюги
  2. блідий — бліди́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. блідий — Блідавий, уфр. як стіна <�крейда, полотно, с. смерть>; (вогник) тьмяний. Словник синонімів Караванського
  4. блідий — [бл'ідий] м. (на) -дому/-д'ім, мн. -д'і Орфоепічний словник української мови
  5. блідий — -а, -е. 1》 Без рум'янця; позбавлений природного кольору (про обличчя). 2》 Неяскравий, слабо забарвлений. || Який слабо світиться, дає слабке світло. 3》 перен. Невиразний, недосконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блідий — БЛІДИ́Й, а́, е́. 1. Без рум'янцю; позбавлений природного кольору (про обличчя). Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина (прислів'я); Блідий, він ще дужче поблід і опустив на груди свою важку голову (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  7. блідий — I безкровний, блідавий, блідастий, бліденький, блідесенький, блідісінький, блідолиций, бліднуватий, блідуватий, зблідлий, знекровлений, поблідлий, пополотнілий, сполотнілий Фразеологічні синоніми: бліда неміч (мед.) Приповідки: Побілів на лиці. Сполотнів на лиці II див. поганий Словник синонімів Вусика
  8. блідий — БЛІДИ́Й (про колір обличчя, шкіри людини - позбавлений природної свіжості, рум'янцю), БЛІ́ДНИЙ заст. БЕЗКРО́ВНИЙ підсил., БІ́ЛИЙ підсил., СІ́РИЙ підсил. розм.; ЗЕМЛИ́СТИЙ (сірувато-блідий); ЗЕЛЕ́НИЙ підсил. розм. (хворобливо блідий). Словник синонімів української мови
  9. блідий — Бліди́й, -да́, -де́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)