блідий

БЛІДИ́Й (про колір обличчя, шкіри людини - позбавлений природної свіжості, рум'янцю), БЛІ́ДНИЙ заст. БЕЗКРО́ВНИЙ підсил., БІ́ЛИЙ підсил., СІ́РИЙ підсил. розм.; ЗЕМЛИ́СТИЙ (сірувато-блідий); ЗЕЛЕ́НИЙ підсил. розм. (хворобливо блідий). Рубець і Книш були як стиглі кавуни.., а Проценко блідий-блідий, аж сірий (Панас Мирний). Його великі, тепер зовсім білі, безкровні уста ще порушувалися (І. Франко); Обличчя невільників землисті й виснажені (З. Тулуб); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений (І. Франко). — Пор. зблі́длий.

ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Кучер); Сльози збігали по її поблідлих щоках, а вона не соромилась їх, не помічала (П. Колесник); — Терпітиму, — каже (Галя), дивлячись на його обличчя, збіліле, хмуре, із жалем та неспокоєм (Марко Вовчок); На їхніх сорочечках гойдається кривавий відблиск, на їхніх побілілих обличчях ворушиться жах (М. Стельмах); Він побачив пополотнілі обличчя друзів (Н. Рибак); По Грицевому сполотнілому обличчі пробігла легенька усмішка, ясна цяточка відбитого щастя затремтіла в його широких очах (Д. Бедзик); Люба прийняла на свої руки бідну Іваниху з помертвілим лицем (Олена Пчілка). — Пор. 1. бліди́й.

НЕВИРА́ЗНИЙ (про думки або мову людини, про саму людину чи колектив, про мистецькі та наукові твори і т. ін. — позбавлений своєрідності й виразності, без живих, яскравих, індивідуальних рис), БЕЗБА́РВНИЙ, БЛІДИ́Й, СІ́РИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ, НЕЖИВИ́Й, БЕЗКРО́ВНИЙ (про художній твір, літературного героя тощо — не наповнений конкретним життям); БЕЗПЛО́ТНИЙ заст. (перев. про художній образ); СУХИ́Й (про мову, стиль і т. ін. — без емоційних подробиць, неяскравий). Дотеперішнє товариство імені Леонтовича було організацією досить невиразною (В. Еллан); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетону (С. Васильченко); Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде (М. Коцюбинський); — В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани (О. Гончар); Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? (Л. Первомайський); Індивідуаліст — творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан); Писали вони свої власні роботи суконною, безбарвною, сухою мовою (М. Рильський). — Пор. 3. буде́нний.

ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм.; НЕ́МІЧНИЙ, МЛЯ́ВИЙ (ледь помітний); ЗБЛЯ́КЛИЙ, ПОБЛЯ́КЛИЙ, ПРИБЛЯ́КЛИЙ, ПОБЛІ́ДЛИЙ, ПОТЬМЯНІ́ЛИЙ, ПОМЕ́РКЛИЙ, ПОМЕ́РХЛИЙ (який утратив яскравість); ПІДСЛІ́ПУВАТИЙ розм., ПОСЛІ́ПУВАТИЙ розм. (який є джерелом неяскравого світла). Шлях до залізничної колії був ледве освітлений тьмяними вогнями станції й заводу (Ю. Шовкопляс); Над Петербургом туманний місяць недбало розсівав своє багатство (М. Стельмах); Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (В. Собко); Місяць блідий крізь туман прозира (І. Франко); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко); (Іфігенія:) Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і душею хвора (Леся Українка); В примарному світлі свічки його обличчя здавалось зовсім чорним (Ю. Бедзик); При тьмавому світлі, що йде з вікон штабної хатини, видно виступаючі з темряви запінені кінські морди (О. Гончар); При темрявому світлі від маленької лампочки його обличчя здавалося ще блідішим, ще мертвішим (Б. Грінченко); Тусклий каганець не міг продертися через темряву по кутах (В. Стефаник); На заході виприснуло з хмар зимове сонце.. Немічне його проміння золотило сніг (О. Донченко); Десь далеко на сході жевріє обрій поки ще млявим, світанковим вогнем (Н. Рибак); Хоч зорі вже погасли, та маячить і досі побляклий, ущерблений місяць (А. Шиян); Було вже, певне, зовсім над ранок. Поблідла місячна скибка висіла низько над сірим імлистим обрієм (В. Козаченко); Ще де-не-де снували своїми легкими човниками бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (О. Гончар); В залі міського голови, освітленій підсліпуватою лампою, старшини сиділи на стільцях попід стінами, звісивши патлаті голови (П. Панч). — Пор. неяскра́вий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блідий — (позбавлений яскравості) безкровний, підсил. білий. Словник синонімів Полюги
  2. блідий — бліди́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. блідий — Блідавий, уфр. як стіна <�крейда, полотно, с. смерть>; (вогник) тьмяний. Словник синонімів Караванського
  4. блідий — [бл'ідий] м. (на) -дому/-д'ім, мн. -д'і Орфоепічний словник української мови
  5. блідий — -а, -е. 1》 Без рум'янця; позбавлений природного кольору (про обличчя). 2》 Неяскравий, слабо забарвлений. || Який слабо світиться, дає слабке світло. 3》 перен. Невиразний, недосконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. блідий — БЛІДИ́Й, а́, е́. 1. Без рум'янцю; позбавлений природного кольору (про обличчя). Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина (прислів'я); Блідий, він ще дужче поблід і опустив на груди свою важку голову (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  7. блідий — I безкровний, блідавий, блідастий, бліденький, блідесенький, блідісінький, блідолиций, бліднуватий, блідуватий, зблідлий, знекровлений, поблідлий, пополотнілий, сполотнілий Фразеологічні синоніми: бліда неміч (мед.) Приповідки: Побілів на лиці. Сполотнів на лиці II див. поганий Словник синонімів Вусика
  8. блідий — Бліди́й, -да́, -де́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. блідий — БЛІДИ́Й, а́, е́. 1. Без рум’янця; позбавлений природного кольору (про обличчя). Біда — як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка — як калина (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах