1. Словник української мови в 11 томах

бліднути

БЛІ́ДНУТИ, ну, неш, недок.

1. Ставати блідим, блідішим.

Шавкун не міг слова вимовить від радості та від страху, — то блід, то червонів (Мирний, II, 1954, 263);

Ярина жахається, блідне (Коцюб., І, 1955, 161);

Рожа червона, та й та блідне (Укр.. присл.., 1955, 146);

Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить (Л. Укр., І, 1951, 322);

Небо почало сіріти, й у Степанівцях вогонь блід перед сходячим сонцем (Мак., Вибр., 1956, 457).

2. тільки 3 ос., перен. Втрачати яскравість, виразність.

Блідли в його пам’яті фантастичні пригоди (Фр., III, 1950, 35);

Їй було.. весело і легко сьогодні на душі: ..все погане, що було в житті, одсувалося назад, блідло (Коцюб., І, 1955, 377);

Є слова, що під впливом часу стираються і бліднуть (Вол., Сади.., 1950, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бліднути — (ставати блідим, про обличчя) блідніти, полотніти, (про інші речі) тьмяніти, сіріти. Словник синонімів Полюги
  2. бліднути — блі́днути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бліднути — БЛІДНУТИ, БЛІДНІТИ – БЛІДНІШАТИ Бліднути, рідше блідніти. Ставати блідим, блідішим; блідо виднітися, виділятися. Уже починають бліднути зорі на небі (М.Трублаїні); Стала я блідніти (Панас Мирний); її обличчя блідне навіть крізь пудру (Ю.Яновський). Літературне слововживання
  4. бліднути — -ну, -неш, недок. 1》 Ставати блідим, блідішим. 2》 тільки 3 ос., перен. Втрачати яскравість, виразність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бліднути — (обличчя) полотніти, пополотніти, сполотніти, (барва) блякнути, зблякнути, поблякнути, див. вицвітати Словник чужослів Павло Штепа
  6. бліднути — БЛІ́ДНУТИ, ну, неш, недок. 1. Ставати блідим, блідішим. Рожа червона, та й та блідне (приказка); Шавкун не міг слова вимовить від радості та від страху, – то блід, то червонів (Панас Мирний); Ярина жахається, блідне (М. Словник української мови у 20 томах
  7. бліднути — БЛІ́ДНУТИ (про обличчя — втрачати рум'янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. — Д... Словник синонімів української мови
  8. бліднути — Блі́днути, -дну, -днеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бліднути — Бліднути, -ну, -неш гл. Блѣднѣть. Батько наче не добачав, як мати блідла, як Катря плакала. МВ. ІІ. 110. Зола то червоніла, то блідла. Левиц. І. 301. Словник української мови Грінченка