1. Словник української мови в 11 томах

блідота

БЛІДО́ТА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що блі́дість.

Місяць навівав на її вид ідеальну блідоту, сховав гарячий рум’янець на щоках (Н.-Лев., І, 1956, 359);

Виплакані червоні очі блищали хворобливим блиском, а непомірний шар пудри блідотою відтіняв густі, рівні брови (Ле, Міжгір’я, 1953, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блідота — блідо́та іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. блідота — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що блідість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блідота — БЛІДО́ТА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що блі́дість. Місяць навівав на її вид ідеальну блідоту, сховав гарячий рум'янець на щоках (І. Нечуй-Левицький); Виплакані червоні очі блищали хворобливим блиском, а непомірний шар пудри блідотою відтіняв густі, рівні брови (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. блідота — Блідота, -ти ж. Блѣднота, блѣдность. Словник української мови Грінченка