богогласник
БОГОГЛА́СНИК, а, ч. Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту.
Так звані "Богогласники" і були тими збірками, що вміщали в собі всю велику кількість пісень "набожних" (Іст. укр. музики, 1922, 153);
— Тату, ви їсти будете? — підходить до старого Царина.. — Ні, дочко, — скидає кожуха. — Ти краще дістань богогласник, або ні, євангеліє і почитай мені (Стельмах, І, 1962, 317).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- богогласник — богогла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- богогласник — Збірка духовних кантів і псалмів, поширений наприкінці XVIII — початку XIX ст. в Південно-Західній Україні і вперше надрукований в Почаївській лаврі в 1790 р.. Складався з трьох частин і містив 248 віршів з нотами про Ісуса Христа, Богородицю, святих та ін. Словник-довідник музичних термінів
- богогласник — -а, ч. Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- богогласник — БОГОГЛА́СНИК, а, ч. Збірка віршів і пісень релігійно-моралістичного змісту. – Тату, ви їсти будете? – підходить до старого Царина .. – Ні, дочко, – скидає кожуха. – Ти краще дістань богогласник, або ні, Євангеліє і почитай мені (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- БОГОГЛАСНИК — • "БОГОГЛАСНИК" - антологія духовних пісень. Видана у Почаєві 1790 — 91. Містить 248 віршів (з нотами) про Ісуса Христа, богородицю, ін. Українська літературна енциклопедія